Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 912/1825/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014у справі№912/1825/13 господарського суду Кіровоградської областіза позовомКіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженими органами якої вступають: 1.Міністерство оборони України, 2.Квартирно-експлуатаційний відділ м. КіровоградадоКіровоградської міської ради,за участютретьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод",за участютретьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4,про визнання незаконним та скасування рішення

у судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури : Кривоклуб Т.В. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України);

від Міністерства оборони України : Павлов С.О. (дов. №220/732/д від 28.11.2013);

від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда : не з'явилися;

від Кіровоградської міської ради : не з'явилися;

від ДП "Кіровоградський ремонтний завод" : не з'явилися;

від третьої особи-2: ОСОБА_7 (дов. №882 від 27.09.2013).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 у справі №912/1825/13 (суддя: Шевчук О.Б.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі №912/1825/13 (судді: Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 у справі №912/1825/13 скасовано, прийнято нове рішення; позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 №428 "Про передачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1".

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі №912/1825/13, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 у справі №912/1825/13 залишити в силі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.1 ст.13 Конституції України, п.34. ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.377 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 90, 120, 123, 124, 141 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач-2, відповідач та третя особа-1 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника прокуратури, позивача-1, третьої особи-2, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

20.11.1998 військовій частині А-2201 видано Державний акт на право постійного користування землею №000614 серії І-КР (який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1074), відповідно до якого військовій частині А-2201 (яку у 2003 році перейменовано у державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод") Кіровоградською міською радою надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 18,73377га для розміщення центрального ремонтного заводу по АДРЕСА_1 відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 №22.

19.01.2009 ОСОБА_4 на біржових торгах придбала майно балансоутримувача ДП "Кіровоградський ремонтний завод", а саме будівлю мийки інв. № 64 літ. "Х1" загальною площею 296,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.01.2009.

31.07.2009 директор державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" звернувся до Кіровоградської міської ради з листом №409, в якому погодив вибір та матеріали попереднього погодження щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 в оренду терміном на 25 років для розміщення будівлі виробничої бази за рахунок категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Кіровоградський ремонтний завод" за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1, площею 0,30га.

14.04.2010 директор ДП "Кіровоградський ремонтний завод" звернувся до Кіровоградської міської ради з листом №171, у якому просив вилучити з постійного користування підприємства земельну ділянку площею 2991,35кв.м. та надати її приватному підприємцю ОСОБА_4 в оренду у зв'язку з відчуженням (купівлею-продажем) будівлі.

31.03.2011 Кіровоградською міською радою було прийнято рішення №428 яким вирішено: затвердити ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду строком на 25 років для розміщення будівлі виробничої бази загальною площею 2991,35 кв.м та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов'язаних із вилученням земельної ділянки; припинити військовій частині А-2201 право постійного користування шляхом вилучення частини земельної ділянки (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 20.11.1998 №1074 серії І-КР № 000614, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 № 22 для розміщення центрального ремонтного заводу) площею 2991,35 кв. м по АДРЕСА_1; надати ОСОБА_4 в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 строком на 25 років загальною площею 2991,35 кв. м. (в тому числі по угіддях: 2991,35 кв. м - землі промисловості) для розміщення будівлі виробничої бази за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У зв'язку з порушенням інтересів держави внаслідок вилучення земель оборони і передачі вказаних земель іншому землекористувачу без згоди Міністра оборони, Кіровоградський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда з позовом до Кіровоградської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 №428 "Про передачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1".

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 №428 "Про передачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1" суперечить нормам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.ч.1,5 ст.116, ст.ст.141-142 Земельного кодексу України, п.п.44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, щодо порядку вилучення і передачі земель оборони іншому землекористувачу.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, прокурором та позивачами не подано доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, у зв'язку з чим був відсутній обов'язок застосовувати при прийнятті міською радою оскаржуваного рішення правовий режим земель оборони; по-друге, оскільки Державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" передано зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного концерну "Укроборонпром", то права та інтереси Міністерства оборони України рішенням Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 не порушено.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення міською радою було порушено порядок вилучення і передачі земель оборони іншому землекористувачу, встановлений нормами ст.ст.116, 141, 142 Земельного кодексу України, п.п.44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, з огляду на відсутність згоди Міністра оборони на припинення військовій частині А-2201 права постійного користування шляхом вилучення земельної ділянки, у зв'язку з чим будь-які правові підстави для розпорядження нею органом місцевого самоврядування були відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про збройні сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.11.1998 №000614 серії І-КР спірна земельна ділянка була надана у постійне користування військовій частині А-2201 для розміщення центрального ремонтного заводу по АДРЕСА_1

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.142 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до п.45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і скаржником не заперечується, що Міністр оборони згоди на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою та її вилучення не надавав.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси; суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на викладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 №428 "Про передачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1".

Доводи касаційної скарги щодо відсутності порушення прав і охоронюваних законом інтересів Міністерства оборони у зв'язку з передачею Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" зі сфери управління Міністерства оборони в управління Державного концерну "Укроборонпром" не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду, оскільки: по-перше, відповідно до статуту Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод", затвердженого Державним секретарем Міністерства оборони України О.М. Олійником 08.05.2003, підприємство у спірний період було підпорядковано Міністерству оборони України (органу управління майном); по-друге, прокурор обґрунтував порушення інтересів держави як власника вищенаведених земель внаслідок безпідставного вилучення відповідачем земель оборони (які мають особливий правовий режим) без згоди Міністра оборони (як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах).

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі №912/1825/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі №912/1825/13 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі №912/1825/13 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді: С. Бакуліна

О. Глос